Кобзарю!
  Знов до тебе я приходжу,
  Бо ти для мене совість і закон
 
Для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Тараса...
    9 березня 2018 року Україна відзначала 204-річницю з дня народження великого поета. В Яготинській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 в рамках Шевченківського тижня було проведено літературно-мистецьку годину для учнів 10-11 класів «Цілюще джерело Шевченківської музи». Старшокласники доторкнулися до найпотаємніших струн життя поета – його кохання. Учні 11-А класу читали поезію, розповідали про жінок, які стали для поета справжніми музами. На заході були присутні бібліотекарі міської бібліотеки, які запропонували цікаві книги про видатного Кобзаря. На захід завітала завідувачка флігелем Т.Г.Шевченка Гусак Л.С., яка розповіла   про перебування Т.Шевченка у Яготині та його палке кохання до Ганни Закревської. Учні 8-Б класу підготували та провели літературно-музичне свято «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття…» Виховний захід «Т.Г.Шевченко - великий син України» провели учні 4 класів, на якому читали вірші Шевченка, відповідали на запитання вікторини. На літературному святі «Шевченко Т.Г. – поет, борець людина» учні 7 класів читали поезію, представляли картини та інсценували твори поета.  
Поезія Тараса Шевченка давно стала нетлінною і важливою частиною духовного єства українського народу. Шевченко для нас –  це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. З чого черпають сили й надії. У глибини майбутнього посилав він свої непорушні заповіти синам свого народу, і серед цих заповітів перший і останній:

Свою Україну любіть,
Любіть її... во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.