Українська мова – серця мого подих,

Ти – небесна ласка, ясна височінь.

Ти для мене,мово, як ковток повітря.

Ти – моє майбутнє й синя далечінь!

Кожному, як дар Божий, дано мову. Наша мова –Українська. Навчився її наш народ від землі-матінки, створив, слухаючи шум гаїв та дерев, Дніпра– Славути, спів калинової сопілки та колискову неньки. Рідна мова –це не просто слова  -в них сила і велич землі Української, мудрість предків. 21 лютого – Міжнародний День рідної мови.

     У школі проведено ряд заходів, щодо вшанування нашої української  мови, такої багатої, такої прекрасної та мелодійної:

• загальношкільна лінійка «Українська мова – диво калинове»;
• зустріч з поетом Олесем Осіннім учнів 11-Б та 9-А класів (класні керівники Твердохліб Н.І., Барсук В.В.);
• поетична година «Мужай, прекрасна моя мово!» (літературна студія, керівник Редька Л.М.);
• свято української мови «Українська мова давня й молода, світить рідне слово, як жива вода» учнів 9-Б класу (класний керівник Стригун О.В.)

спільно із шкільною та дитячою міською бібліотеками (бібліотекарі Лисюк К.І., Козяр В.М.);

• мовознавчий турнір «Ну щоб, здавалося, слова» для учнів 6-Б класу (класний керівник Костенко Л.С.) спільно з бібліотекарем школи Лисюк К.І.;
• організовані інформаційні групи «До рідного слова торкаюсь душею» (учні 11-Б класу);
• години спілкування відповідно виховних планів класних керівників.
•   А відчути красу рідного поетичного слова в рамках Дня рідної мови  пощастило учням 9-А і 11-Б класу ЗОШ №1 (кл. кер. Барсук В.В. та Твердохліб Н.І. ). Бібліотека запросила на зустріч з ними місцевого поета Олеся Осіннього, все життя якого тісно пов’язане з Яготином і його людьми. Затамувавши подих, слухали діти вірші про «Чорну грудку землі» і про «День Незалежності», про ностальгію за юністю, про сум осінніх віршів і вічну тему кохання. Потім звучали пісні, власні пісні Олеся Осіннього у виконанні автора. Зворушлива і лірична вийшла зустріч. Багато цікавого розповів поет про себе і свою поезію, про нову збірку віршів «Допоки ми живі…».

    В історії нашого народу були важкі часи, коли українську мову забороняли, нищили, та сьогодні вона відродилася. Ми її вчимо, любимо, шануємо і в молитві звертаємося до неї: «Мово українська! Пресвятая Богородиця мого народу! Від наших пращурів, чорнозему, любистку, м’яти, рясту, євшан-зiлля,роси, днiпровської води, від зорi i мiсяця народжена. Мово рідна! Мудра Берегине, що не даєш згаснути земнiй славi народу нашого та тримаєш його на небесному олiмпi волелюбностi i гордостi духу.

Мово наша! Життєдайна криниця на неосяжнiй дорозi людської долi! Твої джерела б’ють з правiчних глибин матiнки-землi, тому й вогненна така. Купаються в тобi нiчнi зорi, тому й чарiвна така. Кохаються в тобi вуста матерi, тому й ласкава така. Зцiлюєш Ти втомлених духом, даєш силу й наснагу, здоров’я та довгий вiк, даруєш безсмертя тим, хто живе Тобою, вдихає Тебе, молиться Словом Твоїм.

Мово наша! Пресвятая й незаймана Дiва! Яничарами по степах гнана, на курних шляхах переймана, чужинцями нищена, у рідному домі ув’язнена, на відкуп віддана, ідолами топтана, у рабствi упокорена.

Повернися, Рiдна, до всіх нас, до кожної оселi та родини, де б ми не були. Викликаємо Тебе iз нетрiв забуття, висвячуємо святою водою i вогнем лампад, вiдданою любов’ю синiв i доньок, цiлуємо лик Твiй святий i скорботний, Матiр Божа, Берегине, Мова українська!

Прости! Воскресни! Возродись! Заквiтни вiчно живим i молодим народним Словом. Освiти нас від душевного мороку, возвелич і порятуй на вiки вiкiв.»