|
 Кожному як дар Божий дано мову.
Наша мова – українська. Навчився її наш народ від землі-матінки, створив,
слухаючи шум гаїв та дерев, Дніпра-Славути, спів калинової сопілки та колискову
неньки. Рідна мова – це не просто слова
– в них сила і велич землі Української, мудрість предків.
21 лютого ми відзначаємо
Міжнародний День рідної мови, щоб ще раз підкреслити, що те, чим ми повсякденно
користуємося, є справжнім дивом, великим і прекрасним. Наша мова, жива і багата, красива, як світанок
весняний, чарівна, як казка. Дзвенить собі чистим
струмочком і заворожує добрі серця, зачаровує своєю поетичністю, розказує про
минувшину і про сьогодення, дає надію на світле майбутнє. Звучить піснями
тужними і веселими, сміється прислів’ями і порівняннями, дошкуляє ущипливим
словом,  заворожує казками, загадує такі загадки, що не всяк їх і розгадає!За допомогою мови ми
мислимо, спілкуємось, висловлюємо думки і почуття. Опанування мови людина
починає з дня свого народження. Мову, як і матір, не вибирають, а сприймають з
материнським молоком. Вона єдина, як і мати, вірна та рідна серцю на все життя.
Тому невипадково зібралися у
прикрашеному вишитими рушниками класі учні 5-Б класу (класний керівник Л.С.
Костенко), щоб провести разом з міською бібліотекою для дітей свято рідної мови
«Мов джерельна вода, рідна мова моя». Діти розказували вірші, співали пісні про
рідну мову та Україну. Особливо порадував дітей ансамбль Ягот.ка (керівник
Н.Попова) .У його виконанні і прозвучали пісні про мову та Україну. На святі
звучали вірші Тараса Шевченка та Лесі Українки. До учнів завітала Мова з своїми
помічниками: Іменником, Прикметником, Дієсловом, Займенником і Числівником.
Свято завершилось. Та не
звершується знайомство дітей з рідною мовою. До дитячих сердець торкнулися
слова про багатство, красу та мелодійність української мови – нашої гордості,
душі народу. Діти відчули, що мову потрібно не лише любити, а й берегти.
Залюбки, охоче рідну мову вчу,
З друзями на вигін гратись не лечу.
Батько мені каже: - З книгою дружи,
Рідну мову, синку, завжди бережи.
Мову ту, що люди рідною зовуть,
Ти ніде й ніколи, синку, не забудь.
Рідне слово-пісню завжди серцем чуй,
Як Вітчизну й матір, їх люби, шануй.
|
